четвер, грудня 1, 2011 Архіви

Фізикам з Швейцарії (Федеральна політехнічна школа Лозанни) вдалося підвищити коефіцієнт ефективного перетворення до 12,3 відсотків. У ході дослідження використовувалися сонячні елементи, які були сенсибілізовані барвниками з органіки. Тобто за рахунок досить дешевих елементів з барвниками вдалося досягти показників, які відповідають кремнієвим зразкам.Фізики, очолювані професором Міхаелем Гретцель, ставили експерименти на речовинах, які надають барвникам фотоелектричні характеристики. 







Шар, що поглинає потоки сонячного світла, був ущільнений за рахунок заміни традиційно використовуваних йоду і рутенію на кобальт і порфирин. Це сприяло посиленню ефективного електронного обміну між підкладкою та барвниками. Через застосування таких хімічних сполук барвники придбали зелений відтінок. При цьому перетворення енергії стало нагадувати процес фотосинтезу. 







Вчені стверджують, що 12,3% – не межа. На їхню думку, це перший крок до теоретичного розрахунковому показнику в 30%.

палеонтологи досліджували моль віці 47 млн ​​роківВчені Єльського університету, під керівництвом Марії Макнамара, вивчили скам’янілість молі, знайденої в кар’єрі Мессель в Німеччині, вік яких 47 млн ​​років. Для того, щоб відновити колір крил доісторичної комахи, дослідникам довелося добряче попрацювати, адже пігментів в скам’янілих останках майже не залишається. Але поверхневі структури можуть розповісти палеонтологам, з якою довжиною хвилі світло відбивалося від крилець комахи. 







Дослідивши останки молі за допомогою електронного мікроскопа, вчені зробили висновок, що крила у неї були кислотного жовто-зеленого кольору, а по краях їх колір набував блакитний і коричневий відтінки. На думку палеонтологів, такий яскравий колір з’явився в ході еволюції, і захищав комаха від хижаків. На тлі листя цей яскравий колір малопомітний, а в той час, коли моль годувалася, сидячи на квітці, він давав як би зрозуміти, що вона отруйна. 







Моль і насправді була отруйною, швидше за все, в її крилах містився сильна отрута – ціанистий водень. Вчені прийшли до такої думки, вивчивши пестрянок – сучасних родичів молі, що виробляють цю речовину. Палеонтологи вважають, що такий захисний окрас моль придбала мінімум 50 млн років тому.